Поради для батьків дітей з ООП

ВПРАВИ ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ООП

Дієві практичні підходи в роботі з дітьми, які мають аутичні розлади.

В умовах переходу закладів освіти на інклюзивну форму навчання практично кожен садочок, школа приймає в свою родину дітей, які мають аутичні форми порушень. Досить часто особлива дитина має потенціальні можливості для адаптації в соціумі.

Це комплекс вправ, який виконується системно, послідовно ускладнюючись.

Така модель працює з дітьми будь-якого віку, що мають розлади в роботі сенсорних систем та емоційно-вольові порушення. Саме ці типи порушень характерні, передусім, для дітей з розладами аутичного спектру.

Вправа 1. Масаж всього тіла долонями

Опис вправи: Вибираємо найприємнішу дитині форму для масажу. Починаємо з розігріваючого масажу – погладжування, можна супроводжувати примовками. Переходимо до більш динамічних форм:

«Дощик». Легке плескання кінчиками пальців по поверхні тіла. Сила тиску поступово збільшується.
«Рубання». Легкі удари ребром долоні під різним кутом до тіла дитини.
«Човник». Дорослий складає долоні човником і і плескає ними тіло дитини.
«Тісто». Дорослий розминає тіло дитини, ніби місить тісто.
«Кулачки». Масаж виконується кулачками, притискаючи їх до тіла дитини.
«Черв'ячок». Зібрати шкіру дитини пальцями й легенько пересувати її знизу догори.
«Гусачок». Пощипування тіла дитини кінчиками пальців.

Погладжування тіла дитини долонями, здійснюючи кругові руки.

Час виконання: 30 секунд на одну частину тіла

Вправа 2. Масаж долоні

Опис вправи: Під час виконання вправи потрібно називати частину долоні, яку затискаємо:

«Затискання». Сильно затискаємо руку, палець, пізніше інші частини руки (пізніше ноги) своїми долонями, називаючи при цьому частину тіла, з якою відбувається взаємодія.
«Їжачок». Масаж долоні дитини гумовим м'ячиком з шипами.

Час виконання: 30 секунд на долоню

Вправа 3. Вправи для долоні й пальців

Опис вправи: «Закрий – відкрий». Дорослий допомагає дитині стулити кулачок і відкрити його.

Час виконання: 30 секунд на кожну руку

Вправа 4. Масаж стоп

Опис вправи:

«Притискання». Дорослий сильно притискає руками стопи дитини. Дії супроводжує називанням частин стопи, з якими взаємодії.
«Їжачок». Використовується гумові м'ячики з шипами різної твердості (починаємо з найм'якшого). Крутимо м'ячиком, змінюючи силу натиску, натискаючи на стопу і називаючи частину ноги, з якою взаємодіє м'ячик.

Час виконання: 30 секунд на стопу

Вправа 5. Обстукування стопи

Опис вправи: «Постукування». Обстукуємо стопу з перемінною силою, називаючи частину ноги, з якою взаємодіємо.

Час виконання: 30 секунд на стопу

Вправа 6. Масаж обличчя долонею

Опис вправи:

«Дощик». Делікатно постукуємо кінчиками пальців по обличчю, називаючи його частини.
«Гусачок». Легенько пощипуємо, називаючи частини обличчя.
«Кішечка». Погладжуємо частини обличчя долонею, називаючи їх.

Час виконання: Від 15 секунд до 1 хвилини. Час збільшуємо поступово

Вправа 7. Показ картинок «Кольори»

Опис вправи: У будь-який зручний час посадити дитину перед собою. Показувати картки по черзі і називати колір: «червоний», «жовтий», «зелений», «синій» (без будь-яких інших пояснень, конкретно: «червоний» і т. д.).

Наступний раз показувати картку іншою стороною, де записано назву кольору (друковане слово, напр. «червоний»). Виконання вправи повторюється багаторазово.

Час виконання: Сприймання кожної картинки 3-5 секунд

Час виконання: 15-30 секунд. Час збільшуємо поступово

Вправа 8. Виповзання

Опис вправи: Дитина лежить на животі (на підлозі) руки витягнуті вперед. Зверху лягає дорослий навхрест (спираючись на свої руки і коліна) так щоб його живіт був на талії дитини, таким чином створюючи перепону для виповзання. Дитині потрібно виповзти з-під пресу. Якщо у дитини не виходить треба їй допомогти виставляючи ноги та руки в потрібне положення.

Час виконання: Індивідуально

Вправа 9. Перекочування

Опис вправи: Вправу виконуємо на твердій поверхні (твердий килимок, матрац).

Якщо дитина не зможе самостійно виконати цю вправу, то дорослий може сам перекладати руки і ноги дитини. Можна разом з дитиною перекочуватися, тримаючи її на собі. Перекочування можна роботи почергово то в одну, то в другу сторону. Також, можна перекочувати дитину і, одночасно, замотувати її в ковдру або іншу тканину, а потім розмотувати її. Але необхідно все це робити в ігровій формі, не викликаючи спротив дитини і не закривати тканиною її обличчя, голову. Бажано, щоб дорослий, надавав ритм виконання вправи.

Час виконання: Індивідуально

Вправа 10. Підскакування на двох ногах

Опис вправи: «Підскакування на двох ногах». Вправу слід виконувати босоніж для профілактики плоскостопості і додаткової стимуляції.

Вправу починаємо від підстрибування на місці на двох ногах. Спочатку дитині допомагає дорослий, який тримає дитину за руки і підскакує разом з нею в такт. Коли дитина вже підстрибує самостійно, дорослий перестає допомагати. Прагнемо, щоб дитина стрибала самостійно. Під час виконання цієї вправи слідкуємо, щоб дитина тримала спинку рівно.

«Зіскакування». Зіскакування обома ногами на підлогу з предмету. (лава, стільчик; висота 20-30 см.)

Час виконання: Індивідуально

Вправа 11. Вставання

Опис вправи: Дитині необхідно показати, як треба присісти або допомогти їй це зробити (дорослий знаходиться за спиною дитини, тримає її за руки і допомагає їй присісти). Потрібно присісти та обхопити руками коліна. З такого положення дитині потрібно піднятися у повний зріст і підняти руки вгору Стопи при цьому не відриваються від підлоги.

Час виконання: Починати з 2-3 разів

Вправа 12. Водіння очима за предметом

Опис вправи: Саджаємо дитину і сідаємо навпроти неї. У руці дорослого знаходиться іграшка (або інший предмет), який цікавить дитину. Просимо дитину, щоб вона водила поглядом за тою іграшкою. Іграшку рухаємо вниз, вгору, вбік по скошеній лінії, по колу, крутимо нею вісімку.

Час виконання: 30 секунд-1 хвилина. Час збільшуємо поступово

Вправа 13. Слухання шепотіння

Опис вправи: Безпосередньо на вухо дитини шепочемо позитивну інформацію, яка його стосується (я тебе люблю, ти найкращий хлопчик; або нейтральну інформацію чи віршики). Почергово шепочемо то до лівого, то до правого вуха. Вправу можна виконувати або в час відведений для вправи, або ж на впродовж дня декілька разів повторюючи її.

Час виконання: 1 хвилина

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/ditina_z_ras_u_zakladi_osviti.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/ditina_iz_porushennyam_zoru.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/ditina_iz_porushennyam_rozumovogo_rozvitku.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/ditina_iz_cerebralnim_paralichem.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/dcp_zi_zberezhennyam_intelektu_kaleydoskop_emocy.docx

Консультація для батьків

ВИДИ РОЗВИВАЮЧИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

Основною проблемою дітей, що мають розлади аутистичного спектра є недостаній розвиток комунікативних навичок. Розвиваючі ігри допомагають діткам поліпшити контактність з навколишнім середовищем, зміцнити зв’язок з батьками, скорегувати небажану поведінку, підготуватися до взаємодії з іншими дітьми в дитячому садку і школі.

На відміну від нейротипічних ровесників, діти з розладами аутистичного спектра схильні надовго «застрягати» на стадії знайомства з предметним світом. Основним мотивом їх дій з предметами та іграшками є сенсорні властивості предметів. При цьому дитина може відмовлятися використовувати предмет за прямим призначенням, проте любити його за якусь окрему сенсорну властивість («приємність» на дотик, певний звук, що видає предмет, його колір та ін.)

У такому ставленні до предметів є позитивна сторона: сенсорні властивості предметів, приємні дитині, можна використовувати в якості основи для ігрових дій, за допомогою яких вона буде розвиватися. Саме тому найбільш часто застосовуються сенсорні ігри для дітей з аутизмом. Мета таких ігор – розкрити дитиною якомога ширший спектр почуттєвих відчуттів, тому сенсорні ігри поділяються на підвиди:

{C}· підлогові або настільні предметні (зорові, тактильні, дотикові відчуття);

{C}· звукові (слух);

{C}· рухливі (відчуття руху);

{C}· нюхові, смакові і ін.

РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ ДЛЯ дітей з аутизмом.

Підбираючи найбільш ефективні розвиваючі ігри з аутичними дітьми, важливо керуватися цілим рядом факторів, включаючи:

{C}· особисті переваги дитини;

{C}· доступність гри для дитини;

{C}· користь і цілі, які планується досягти за допомогою ігрових дій.

При цьому необхідно враховувати рівень загального розвитку дитини та її вік, адже іноді гра, відповідна малюкові в 3 роки, вже не приносить відчутної користі в 7 років. Важливо, щоб ігри для дітей були простими і доступними, вони не мають викликати у

них напруження і відштовхування. Бажано, щоб це було щось знайоме, з чим вже грались раніше. Потрохи ігри мають розвиватись, по наростаючій – розпочати з найелементарніших і переходити до складніших.

Варто відзначити, що діти з різними особливостями будуть по різному сприймати ту чи іншу гру.

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Ігри з дитиною можуть включати в себе:

{C}· взаємодія з сипучими продуктами. Великий пластиковий таз або ванночка наповнюється рисом, сухою квасолею, дрібними каштанами або кульками, а потім туди закопується невелика іграшка. Суть полягає в тому, що дитина повинна діставати іграшки, одночасно набуваючи корисний дотиковий досвід від занурення рук в квасолю;

{C}· з водою. Вода дуже позитивно впливає на емоційний стан, допомагає розслабитись. Варіантів для ігор є безліч: переливання води по різних посудинах, створення фонтану, поставивши руку під струмінь води, ігри з лійками та інші;

{C}· з світлом і тінями;

Використовуючи лампу, ліхтарик чи свічку створимо справжній театр тіней на стіні. За допомогою дзеркала пограємось з сонячними зайчиками. А дзеркальна сфера точно приємно вразить;

{C}· видування бульбашок. Якщо дитина поки ще не може подути сама, нехай в допомагає вам відкривати пляшечку з мильним розчином і занурювати в нього колечко – так можна допомогти дитині усвідомити поняття «по черзі» і навчитися діяти в парі з іншою людиною;

{C}· пальчикові малювання. Діти з атизмом не завжди люблять «бруднити» ручки, але спробувати прищепити дитині інтерес до цієї забави все ж варто. Пальчиками, вимощеними в фарбі, можна створювати візерунки і просто плями на стінах ванної, чи папері одночасно знайомлячись з різними кольорами і отримуючи нові відчуття від фарби на шкірі.

Згодом дитина починає проявляти інтерес до субстанцій, які до цього відмовлялася чіпати – наприклад, до пальчикових фарб, піску, пластиліну, піни для ліплення Playfoam та ін.

Дошкільників від 4 до 6 років варто спробувати зацікавити рольовими іграми, оскільки абсолютна більшість дітей з РАС демонструють затримку в розвитку щодо рольових ігор. Грайте з дитиною:

{C}ü {C}в динозавриків або ведмежат, ревучи один на одного і відшукуючи ласощі, заховані в траві або де-небудь ще;

{C}ü {C}в залізницю, завантажуючи поїзда вантажами, саджаючи на них пасажирів і перевозячи їх в пункти призначення;

{C}ü {C}в лікарню, лікуючи іграшкових звірів уколами, краплями в очі, вушка і носики, перев’язки лап, «прийомом ліків»;

{C}ü {C}в школу або дитячий садок, де дитина може бути як учителем / вихователем, так і учнем – це добре тренує комунікативні навички.

Сенсорні ігри для дітей дошкільного віку можуть включати в себе ритмічний стукіт по барабанах, музичні іграшки, розгойдування на гойдалці, кільцях або перекладині, лазіння по шведській стінці, кружляння на обертовому кріслі, катання на дитячому автомобільчику або маленькому велосипеді без педалей і ін .

З дітьми МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ можна грати:

{C}ü {C}в «шпигуна». Описати детально в голос будь-який предмет, після чого дитина повинна його знайти в кімнаті. Якщо вона не зможе відшукати – просто покладіть перед нею 2-5 інших предмети, при цьому опишіть один із них і попросіть показати саме його;

{C}ü {C}в ляльковий театр, де ляльки та інші іграшки беруть участь в сценках про школу, магазині, різних знайомих малюкові ситуаціях з життя. Замість іграшок можна використовувати фотографії членів сім’ї і самої дитини, закріплені на вертикальних фігурках – це зробить ігровий світ більш реальним.

Корисними будуть для молодших школярів стануть різні танцювальні рухи і гімнастичні вправи під ритмічну музику (для тих, хто не проявляє гіперчутливісь до голосних звуків). Увімкніть веселу мелодію з чітким ритмом і запропонуйте дитині потанцювати разом, показуючи йому різні рухи, які він повинен буде повторювати. Можна танцювати з м’ячем, скакалкою, стрічкою, улюбленою іграшкою.

ПІДЛІТКОВИЙ ВІК

Заняття та ігри дітей з РАС підліткового віку розвивають контактність з ровесниками і сприяють глибшому розумінню співрозмовника. До таких розвиваючих занять відносяться:

{C}ü {C}подолання смуги перешкод. Перешкоди можна створити з великих м’ячів, стільців та інших предметів. Краще грати парами, щоб один з дітей був провідним, які віддають команди, а другий –виконуючим ці команди;

{C}ü {C}«Поглиблений» перегляд фільмів. Оскільки діти з РАС зазнають труднощів з розумінням чужих емоцій і почуттів, можна показувати їм сцени з фільму, що містять соціально-комунікативні моменти. Потім потрібно обговорити ці сцени з дітьми, щоб з’ясувати, які моменти вони помітили і зрозуміли, а які «пройшли повз». Виявлені незрозумілі моменти потрібно доступно пояснити, а потім включити відео ще раз. Використовуйте стоп-кадри і пропонуйте глядачам описати емоції, відображені виразом облич героїв.

СЕНСОРНІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ З РАС

Сенсорні розвиваючі ігри для дітей з аутизмом допомагають їм:

{C}· увійти в контакт з дорослим, почати довіряти;

{C}· отримати інформацію про навколишній світ, позитивні емоції, нові сенсорні враження;

{C}· позбутися від напруги;

{C}· звикнути до виконання конкретної ролі (в сюжетних іграх), отримати розуміння соціальних взаємодій.

Нові чуттєві враження можна дати дитині за допомогою таких ігор, як:

{C}Ø {C}«Змішуємо фарби». Фарби різних кольорів змішуються для отримання нових кольорів і відтінків;

{C}Ø {C}«Частування для ляльок». Ляльки та інші іграшки сидять за столом, а перед ними стоять «частування»: склянки з водою певного кольору (червоний – для імітації вишневого соку, білий – молока, або ж можна використовувати справжні напої). В процесі гри можна використовувати різні сюжети (день народження, кафе), вчитися рахувати «гостей», що сидять за столом, передавати один одному склянки і т. д .;

{C}Ø {C}«Замок з піни». У миску наливається вода, додається рідке мило або інший засіб, що дає рясну піну. У воду вставляється коктейльна соломинка, і дитина дме в неї, від чого перед ним виростає велика шапка білої піни, з якої можна грати.

{C}Ø {C}У «зорових» дітей з РАС самий чутливий сенсор – це очі. Таким дітям будуть корисні ігри з яскравими дидактичними посібниками для складання або

сортування різних фігур, а також інші дидактичні матеріали (включаючи спеціальні комп’ютерні програми), виконані в яскравих кольорах, аплікації, розмальовки, сценки з яскравими пальцьовими ляльками і т. д.

ЗВУКОВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

(виконуємо з обережністю з тими, у кого йде подразнення на голосні звуки)

{C}Ø {C}«Що шумить?». Вибираються предмети, що видають неголосні звуки – дзвіночки з ніжним дзвоном, обгортковий папір, пакет, тихе брязкальце і т. Д. Дитина повинна вивчити ці предмети і їх звучання, а потім ви будете відвертатися і

«шуміти» ними по черзі, запропонувавши малюку вгадати, який саме предмет зараз звучав;

{C}Ø {C}“Високий низький”. Використовується іграшкове піаніно або металофон. Навчіть дитину поняттям високих і низьких звуків, асоціюючи їх з різними ситуаціями – дощиком (дитина піднімає ручки вгору до хмаринки), «важкими» кроками ведмедя (дитина тупотить, як ведмедик) і т. Д. Потім програвайте звуки, заохочуючи малюка виконувати потрібні рухи ;

{C}Ø {C}«Лікувальна класика». В цю гру грають за допомогою невеликих аудіо- фрагментів з класичних музичних творів за мотивами казок («Лускунчик»,

«Черевички», «Спляча красуня» та ін.) І карток з відповідними зображеннями. Описувати вголос картинки під музику, а потім включайте фрагменти і пропонуйте малюкові показати картинку, яка підходить до музики.

Предметні ігри ДЛЯ ДІТЕЙ З РАС

Предметні ігри навчають дітей звертати увагу на різні властивості предметів і контактувати з іншими людьми, щоб грати в парі або групі. Приклади предметних ігор:

{C}Ø {C}«М’ячик, йди». Сядьте на підлогу навпроти малюка і штовхніть до нього м’ячик. Запропонуйте дитині повертати м’яч таким же способом. Коли він навчиться грати в парі, можна буде перейти і до групової гри;

{C}Ø {C}«Відкрий-закрий». Підготуйте кілька невеликих ємностей – коробочок, футлярів, баночок, які закриваються різними способами. Сховайте туди дрібні предмети і попросіть малюка дістати їх. Якщо він не впорається з першого разу – наочно продемонструйте, як потрібно відкривати ємності;

{C}Ø {C}«Вечеря для ляльок». Дитина повинна «пригощати» ляльок різними «стравами» власного приготування. Для готування можна використовувати пластилін,

кінетичний пісок, глину, пінопласт і т. Д. Показуйте дитині, як «готувати» ковбасу, хліб, тістечко, кашу і заохочуйте його «готувати» самостійно.

ЯКІ ТРУДНОЩІ МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ ЗА ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ІГОР з дітьми з РАС?

Найпоширеніше утруднення полягає в тому, що дитина просто не включається в ігровий процес і не проявляє видимого інтересу до нього.

Якщо дитина не звертає уваги на гру і не бажає брати в ній участі – ні в якому разі не наполягайте і не нав’язуйте. Часто буває, що гра дитині подобається, але зовні дитина залишається пасивною. Продовжуйте виконувати ігрові дії, залишаючись в полі зору дитини. Дайте їй можливість детально розглянути гру , щоб надалі включитися в неї.

Також можуть виникнути й інші проблеми – наприклад, коли дитина:

лякається нових яскравих сенсорних відчуттів. Тому пропонувати нове слід поступово і

«малими дозами»; вимагає повторювати якусь ігрову дію знову і знову. Намагайтеся не противитися проханням дитини, щоб вона змогла повністю відчути елемент гри, але при цьому будьте напоготові, щоб корисна гра не перейшла в чергову непотрібну стереотипію; не розуміє сюжету гри. Розробляйте нескладні сюжети, які не займають багато часу. Пам’ятайте, що довільна увага дітей з РАС відрізняється стислістю і нестійкістю. Посадіть на іграшкову грядку тільки два помідора, а не безліч різних овочів і т. д.

В процесі розвитку ігрових сюжетів дитина може наполегливо уникати або категорично не сприймати якийсь із варіантів гри. Слід бути готовим до цього і своєчасно змінювати ігрові моделі, пропонуючи нові, більш цікаві дитині варіанти.

ЯК ЗАЦІКАВИТИ ГРОЮ дитину з аутизмом

Вкрай важливо, особливо на першому етапі навчання розвиваючим іграм, орієнтуватися на власні бажання дитини. Завдяки постійному обліку особистих пристрастей і особливостей дітей з РАС, ви зможете внести в його світ нові позитивні враження і урізноманітнити його життя найкомфортнішим для нього способом. Крім того, дуже важливо моделювати ігрові ситуації, що вимагають спільної уваги дитини і тренера, а також заохочувати навіть за мінімальні успіхи.

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/innovaciyni_terapevtichni_tehnologii_roboti_z_osoblivimi_ditmi.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/kompleks_metodichnih_porad_batkam_ta_1_.docx

Поради щодо роботи з дітьми із затримкою психічнорго розвитку (ЗПР)

Затримка психічного розвитку - це уповільнення темпів розвитку яке виражається в недостатності загального запасу знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкій перенасичуваності в інтелектуальній діяльності.

Причини затримки психічного розвитку у дітей.

Причин, які зумовлюють затримку психічного розвитку у дітей, багато. Це можуть бути:

{C}· несприятливі умови виховання;

{C}· спадкова схильність;

{C}· довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві;

{C}· порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку;

{C}· ускладнені пологи.

Затримку психічного розвитку можуть спричинити різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час – визначальний для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

Якщо ви помітили, що ваша дитина відстає у розвитку, проконсультуйтеся із психологом, дитячим лікарем-психіатром, проте пам’ятайте, подальший розвиток вашої дитини найбільше залежить від вас.

Не сподівайтеся, що затримка психічного розвитку (ЗПР) мине сама по собі, або що ви, доклавши зусиль, зможете швидко подолати це відставання. Важливо не забувати: кожна дитина, хвора чи здорова, - індивідуальність, яка потребує особливого підходу, має притаманний лише їй темп та специфіку розвитку, свої можливості.

- Усуваючи відставання у розвитку дитини, звертайте увагу на всю

її психічну сферу. Роботу з дитиною слід починати зі збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які свого часу дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.

- Пам’ятайте про підвищену схильність дитини втрачати увагу.

Під час занять з малюком потурбуйтеся, аби навколо не було нічого, що могло б відволікти увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача.

- Пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагнітного випромінювання, яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону, мікрохвильових печей тощо.

- Тривалий час дитина із ЗПР потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою.

Як формувати мовлення

Частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок, тим швидше розвивається її зв’язне мовлення.

Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорять дорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед маленьким слухачем яскраву й правдиву картину зимового лісу, переживання дівчинки, яка заблукала в лісі, радість зайчика, котрий знайшов свою маму. Це викликатиме у дитини відповідні почуття, що безпосередньо впливатимуть на її мовленнєвий та емоційний розвиток.

Для розвитку дитини із ЗПР корисні заняття ліпленням. Виготовлення навіть простих фігурок з пластиліну чи глини потребує узгоджених рухів і актів сприймання, аналізу зразка за різними ознаками та відтворення цих ознак у виробі. Отже, активно тренуються саме ті функції, які в дітей даного контингенту відстають і потребують уважної корекції. Крім того, робота з пластичним матеріалом розвиває дрібні рухи кисті руки, що позитивно впливає не тільки на вдосконалення рухових функцій, які в дітей із ЗПР дещо недосконалі, незграбні, а й на інші функції, зокрема, мовлення. Відомо, що між розвитком функцій руки та механізмами мовлення існує зв'язок, і через це розвиток одного сприятливо позначається на розвиток іншого.

Батьки повинні підтримувати дитину, формувати у неї позитивну мотивацію. Тому, поки можливості такої дитини зміцніють, доцільно пропонувати їй лише ті завдання, які вона змогла б виконати, тобто заслужити похвалу

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/konsultaciya_dlya_batkiv_vzaemini_z_ditinoyu_z_oop.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/porushennya_sluhu.docx

Поради батькам: як уникнути

агресивної поведінки дитини

В наш час батьки не задумуються чому дитина демонструє агресивні реакції, не знають причину цього прояву і завжди карають за цей вчинок. Але це не правильно.

Погана поведінка дитини - привід для роздумів. Будь-який прояв дитячої агресії - це знак, сигнал внутрішнього дискомфорту. І наше завдання - з'ясувати причини, проаналізувати їх і подумати над тим, що хоче сказати дитина своєю поведінкою.

Як не сумно в цьому зізнаватися, але часто агресивну поведінку дітей провокують самі дорослі. Якщо в сім'ї, де виховується дитина, прийнято виражати свої емоції саме агресивними методами, то дитина дуже швидко зможе перейняти такий стиль поведінки. Він міркує, що якщо так поводитися можна батькам, то значить, можна і йому.

Якщо дитячу агресію не присікти на кореню, то з одиночного явища вона перетвориться на погану звичку. Тому батькам разом з дитиною важливо навчитися контролювати його гнів і лють.

Основними причинами прояву дитячої агресії є:

1) прагнення привернути до себе увагу однолітків;

2) прагнення отримати бажаний результат;

3) прагнення бути головним;

4) самозахист і помста;

5) бажання ущемити гідність іншої з метою підкреслення своєї переваги.

Розрізняють 2 види агресії за відвертістю.

Пряма агресія спрямована точно на об’єкт, який викликає роздратування, вона виявляється у вигляді погроз, хамства і застосування сили.

Непряма агресія зазвичай спрямована на доступні об’єкти, на які безпечно випліскувати емоції. Наприклад, якщо дитина ображена на батька, вона може бити молодших братів і сестер або слабкіших однолітків.

Після висвітлення причин та видів агресивної поведінки у дітей доречно перейти до корекційної роботи з агресивними дітьми.

Подолання агресивної поведінки дитини — складний процес, адже йдеться про перебудову ставлень особистості та звичних способів реагування. Необхідно знайти ті «больові точки», які змушують дитину вдаватися до агресії. Тільки вивчення дитини та її оточення дає змогу вибудувати цілеспрямовану роботу з нею. Вона не може бути успішною без залучення до цього сім’ї. Вихідною позицією у подоланні проявів дитячої агресії є визнання того, що вона в переважній більшості випадків виявляється тоді, коли дитина з останніх сил обороняється, домагаючись таким чином задоволення своїх потреб. Які ці потреби, чому вони не можуть бути задоволені прийнятнішим шляхом, зрештою, чи завжди ці потреби конструктивні — все це потребує з’ясування.

Провідна ідея у подоланні дитячої агресії: не можна відповідати агресією на агресію. Зустрічаючи агресивну протидію, дитина ще більше утвердиться в справедливості своїх агресивних дій, у ворожості світу взагалі. Тому педагогічно невиправданою є поширена настанова батьків скривдженому: «Іди і дай здачі». Ще неприпустимо, коли батьки і педагоги займають щодо дитини, яка й справді демонструє неприємні зразки поведінки, ворожу позицію в цілому. Набагато конструктивнішим буде безумовний осуд агресивного спалаху, але без негативної оцінки дитини як особистості та обов’язкова підтримка позитивного в її поведінці.

Що стосується реакції на агресію, то варто пам’ятати декілька простих правил. Моментальне і жорстке покарання за бійку або лайку не дасть потрібного ефекту: дитина приховуватиме реакції від батьків, але почне зривати злість на інших. При цьому потурання також неприпустимо, дитина завжди відчуває невпевненість і коливання батьків. Профілактика агресії – це поступове і планомірне формування довірливих відносин, теплих і щирих. Для образного порівняння уявіть, що корекція запущеної агресії нагадує приручення дикої конячки – силу і слабкість вона не визнає, а єдине, що може спрацювати – довіра.

Тому батькам варто роботу щодо уникнення агресивної поведінки дитини проводити у чотирьох напрямках:

1. Навчити дітей соціально прийнятих способів вираження гніву (вчити дітей прямо заявляти про свої почуття та виражати гнів у формі гри – переносячи його на гумові та м’які іграшки, подушки, «склянки для крику» тощо). Ця техніка особливо корисна для роботи з несміливими, не впевненими в собі дітьми, але її не можна рекомендувати для тих, хто працює з дітьми холеричного типу активності.

2. Навчати дітей прийомів саморегуляції, вмінні володіти собою за різних ситуацій, для них корисними будуть будь-які релаксаційні та психогімнастичні вправи, зважаючи на м’язову напругу й зажими в ділянці кисті рук і обличчя. Наприклад, піднімаючи та кидаючи «тяжку штангу», дитина зменшує напруженість, відволікається та відпочиває. Одним із прийомів самоконтролю є стискання в кишені «чарівного камінчика» , який попередить агресивні бажання.

3. Для виходу з конфліктних ситуацій агресивних дітей необхідно навчати різних комунікативних умінь: вітання і прощання, звертання, прохання про підтримку, послугу, допомогу, надання допомоги, вдячності, відмови.

4. Обговорюючи агресивні вчинки, необхідно запитувати, що відчуває дитина, як і коли вона співпереживає та співчуває іншим, як реально може допомогти ровесникові. Аналізуючи поведінку казкових персонажів, через довірливу розмову в колі дітей, через сюжетно-рольові ігри, дорослий має змогу формувати довіру до людей.

Дорослим важливо у будь-якій справі знайти для дитини особисту значущу мету і спрямувати зусилля на підвищення самооцінки та зміцнення впевненості у собі. Будуючи стосунки на основі переконання, доброзичливого тону спілкування, надаючи можливості дитині реалізувати організаторські здібності, необхідно спокійно і твердо стояти на своїх виховних позиціях. Оскільки дитяча агресивність часто пов’язана з непередбачуваними емоційними реакціями і руйнівними наслідками, засвоєння неадекватних соціально прийнятих способів попередження агресії стає першочерговою необхідністю. Будьте уважні до своєї дитини!

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/sindrom_nav_yazlivih_ruhiv_u_ditey.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/umovi_uspishnoi_socialnoi_adaptacii_doshkilnikiv_z_oop.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/formuemo_uyavlennya_pro_navkolishniy_svit_poradi.docx

/uploads/editor/7807/490677/sitepage_63/files/scho_hoche_skazati_ditina_z_ras.docx

Як підготувати дитину з ООП до 1 класу та попередити булінг?

Працювати над самооцінкою дитини, «проживати» в ігровій формі можливі неприємні ситуації та навчити давати відсіч.

Поради батькам:

Завчасне знайомство зі школою полегшує адаптацію

Батькам дітей з ООП варто ще до початку навчання познайомити дитину зі шкільним простором, провести по класах, якусь екскурсію зробити, сходити «в гості» до школи. І рекомендація для всіх дітей – заздалегідь їх треба познайомити, а не так, щоб вони 1 вересня прийшли та побачили незнайомих діток. Може, хтось разом в садочок ходив чи діти живуть по сусідству, знають одне одного. Але не дуже часто так буває, тому знайомство заздалегідь дозволить їм почуватися більш впевнено, побачити знайомі обличчя.

Не варто створювати навколо дитини штучний «ідеальний» світ

Як би батькам не хотілося посадити дитину під умовну скляну сферу, все одно, якщо є якийсь взаємообмін з суспільством, будуть і не дуже приємні моменти. На жаль, негативний досвід всі діти з ООП мають. І тут важлива превенція. Батьки, які це розуміють, будуть ще до школи, просто щоб дитина комфортно почувалася в нашому, на жаль, нетолерантному суспільстві, доносити, що ми всі різні, що люди бувають різні – і не завжди вони добрі, що світ може бути всілякий.

Коли батьки огороджують дитину від того, що є жорстокі люди, що є, умовно кажучи, зло, а вона з ними все одно якось зустрінеться, тоді це буде дуже великий шок. Як пояснити це дитині? Показати, що люди бувають різні. Це можуть бути казки – зараз дуже багато терапевтичних казок авторських, які пишуть психологи, педагоги – можна підібрати щось. В цих казках буде про інакшість, про те, що можуть бути друзі, можуть – байдужі люди, а можуть бути недобрі люди. Це така поступова робота, тому що діти не дуже розуміють через слова – так у них мозок працює, вони розуміють через метафору, через казку, через гру… Варто програвати такі ситуації, готувати дитину, що може бути й так.

В грі можна дати дитині можливість якусь ситуацію прожити. «А пограймо в школу!»

– програли, умовно кажучи, «правильний» варіант. «А пограймо в школу, коли, наприклад, у школі їжачків один їжачок без голок, або у нього немає лапки». Діти такі метафори інколи переносять на себе свідомо, а інколи ні – але підсвідомо все це фіксується. Далі можна програвати – чи є у нього друзі, хто може допомогти, як йому поводитись. Оце все програвати і пояснювати.

Важливо працювати над самооцінкою дитини

Впевненість у собі – це треба в дитині виховувати… Пояснювати їй, що незважаючи ні на що, він гарний або гарна, в нього є свої дуже гарні риси характеру, гідність своя, свої якості. І він гарний, вже тому що він є».

Це така порада, яку батьки повинні будь-якій дитині давати, бо не можуть кожної хвилини бути поряд, щоб її захистити. Повинні дати таку підтримку, яка буде завжди у

дитини, щоб вона на неї спиралася, коли сама. А дітям з ООП треба давати цю підтримку в кілька разів більше. Це про самооцінку дитини, про батьківську любов, про вміння себе захищати, про вміння давати відсіч.

Роль дорослих у протидії булінгу в дитячому колективі

У подоланні булінгу все залежить від дорослих. Завжди. І на 100 % – у початковій школі. Бо діти самі можуть пробувати щось, починати щось. Якщо вони побачать

«правильну» реакцію дорослого, заборону, якісь тлумачення, що так не треба робити – це буде загасати. Але якщо дорослий буде своїм невтручанням давати мовчазну згоду – це може розростатися. І хто стане мішенню, жертвою, складно сказати. Це можуть бути і діти з ООП.

У взаємодіях із дітьми, починаючи з найменшого віку, завжди повинен бути поряд дорослий. Бо діти на те й діти, що вони не мають досвіду, не мають такого розвиненого контролю, навичок аналізу ситуації, прогнозування. Дуже часто на дітей покладається багато відповідальності там, де вони її не можуть нести. Це дуже велика проблема в школах. Коли педагог повинен дивитися і втручатися, своїм прикладом показувати, як вести себе або як не потрібно поводитись. І навіть у середній школі, і в старшій школі – там теж потрібно втручання дорослого. Дуже часто бувають ситуації, коли без дорослого навіть старші діти не розберуться. Діти завжди будуть щось пробувати робити, а роль дорослого – дати їм правильний зворотній зв’язок, сказати «Ні, в цій ситуації так не можна, але можеш зробити ось так».

Як батькам дитини з особливими освітніми потребами налагодити контакт з батьками однокласників

Доречно стати ініціатором якихось зустрічей із батьками інших учнів. Якщо у батьків інших дітей є якісь шаблони або вони мають упередження щодо дітей з ООП, то, на жаль, нічого не зробиш. Але спробувати щось змінити завжди можна і треба. Що це може бути, щоб «привчити» клас до такої дитини? Якесь свято, запрошення на день народження, або щоб дитина ця роздала іншим цукерки – такі, прості речі, прості заходи, але вони потроху дадуть результат.

Завжди будьте на боці своєї дитини

Бувають випадки, коли нічого не можна зробити з іншими людьми, але можна твердо стояти на своєму і казати: «Так, ця дитина така, вона, наприклад, не може ходити або вона не може концентрувати увагу, або імпульсивна, або не так, як усі, читає та пише, чи погано чує – але це не дає вам права цю дитину ображати або знущатися з неї». Це важливо і для батьків, і для інших дітей – вони будуть бачити, що якщо якийсь конфлікт стався, до дитини з ООП ставляться справедливо. Батьки таких дітей повинні за це боротися.

Не завжди особливість дитини може бути причиною булінгу. Але трапляється. Велика роль покладається на батьків. І це робота з самою дитиною, її самооцінкою – казати їй, що її люблять, що є люди, на яких вона може спертися, які можуть їй допомогти, навчити її захищатися та давати досвід, що світ – він різний буває. Але якщо вона вміє себе захищати, вміє звернутися до дорослого за допомогою, вміє казати «ні» і почуває себе гідно – то це буде допомагати з будь-якими ситуаціями впоратися.

Новини

15 лют. 2024
Ангел-охоронець для воїна

з любов’ю в маленьких серцях робили ангеликів для наших захисників, з вдячністю і повагою!

4 лют. 2024
День годування птахів!

Допомагаємо братам нашим меншим - птахам.

2 лют. 2024
Стрітенська свічечка

Нехай щира дитяча молитва буде почута Господом, та наблизить мир в нашій рідній Україні!

Всі новини